Контакты
Instagram: mary_honeystoneМар'яна Микуляк - фото
Весна не вірила ні фразам, ні кордонам. Весна вкрадалася у посмішки. В очах, Де навіть розплескалась давня втома, Весна й туди собі шукала шлях. Весна була в думках, що не озвучені. Боролася із залишками зим. На вулицях Дерева вітром змучені… Весна хотіла дати щастя їм. Весна не зупинялась. Непомітно Ставало краще з кожним променем і днем Весна ще не була Ні буйним квітнем, Ні травнем з грозами і проливним дощем. Але весна уже була… Весна мрійлива. Весна в калюжах і у квітах з-під снігів. У сонці, що св
Коли я буду навіть сивою, і життя моє піде мрякою, а для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками. і боліла в мене іронія всіма ліктиками й галактиками. І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом, що душа між люди виходила забинтована білим сміхом. І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той ма
А я щаслива — заздрити не вмію! Мене не ваблять замки і авто. Я успіхам чужим завжди радію, І з цього шляху не зіб’є ніхто. І золотом мене не спокусити, І діаманти всі не варті ні гроша. Я вмію бачити прекрасне і любити, У мене чиста совість і душа. Я вмію рано на зорі вставати, Іти по росах, що дзвінкі й ясні… Люблю слова чарівні дарувати І соловейка чути навесні.
Далеке море блискітками грає, Хлюпоче хвилями, прибоями шумить. Побути разом просто закликає — Насолодитися свободою і жить. Побути разом… В тиші і спокої… Під рев води, під хмари грозові… Щоб суєти позбутися міської, Пісні природи слухати живі… О, море, море… Як воно далеко, Та зовсім поруч, бо в душі твоїй… Перенестись до нього зовсім легко, Помрій собі та очі враз закрий… І ти на морі. Ось воно хлюпоче І лащиться до ніг його блакить… Пісочок білий ніженьки лоскоче, Солоний вітер грає і летить… І пісня м
Таке захоплення! Таке обожествління! І, як вулкан, збудились почуття! Найвищий злет і трепетне горіння Лиш раз бувають на усе життя. І то не всякому, не кожному дається Це щастя злету, мук шалена мить. Коли у полум’ї вогненнім серце б’ється — Не стримати, водою не залить. О, Боже мій! Ну, дай тим людям сили, Щоб не порвали радості струну. А докінця вогонь в душі носили, Неначе пісню сонячну ясну. І захисти, прийди на допомогу, Надію дай, як ниточку, тонку. І ощаслив, одкрий у рай дорогу. Раз дав любов ї
???????????????????????????????????? Симпатія, Любов, Захоплення, Кохання — Це не слова — прекрасні почуття. Вони здіймають бурю і вагання, Стають супутниками нашого життя. Чудово, як душі не покидають, Дають ій силу, радість і політ. Вони і сум частенько навівають — Це не залежить від прожитих літ. Ці почуття, як квіти серед літа, Приносять радість світла на путі. Якщо людина почуттям зігріта, Вона щаслива у своїм житті. То ж дай вам бог любити і кохати Усіх людей і разом цілий світ! Захоплюватись, сим
☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️ А люди є, як сонечко привітні, Навколо випромінюють тепло. Вони душею щирі і тендітні, Вони, як в спеку, чисте джерело. Є люди життєрадісні, гарячі, Кипить у них енергія в душі. Вони таку веселу мають вдачу, А ти їх осудити не спіши. Є люди добрі, вміють співчувати І допоможуть, виручать з біди. Але при цьому будуть ще й мовчати, З людьми такими в світ за очі йди. Є люди гарні, дуже симпатичні, Всього в них в міру: доброти й тепла. Вони веселі і реалістичні, Ніколи не тримають в серці
???????????????????????????????????? не мовчи - говори, бо мовчання - це біль, що тріпоче безвільно, як зв'язана птаха. кожне слово як порух, як дійство в тобі є звертанням до Будди, Ісуса, Аллаха... не мовчи - говори, вибий подихом клин, із легень, із гортані, з аорти, із серця... кожне слово твоє – почуттів дивний плин, твоя пісня-ріка, що до моря ввіллється... не мовчи - говори, видихай, шепочи, той хто чує - відчує твоє тихе слово... якщо можеш мовчати – мовчи, та кричи, якщо маєш у собі кра
???????????????????????????? Людина завжди дуже непроста, У ній багато загадок буває. Але коли є в серці доброта, То та людина, наче сонце сяє. Бо з нею поруч сонячно завжди, Любов’ю й ласкою вона зігріє. Відверне, згладить гостру грань біди, Підтримає в житті і дасть надію. Якщо в людини заздрощів нема, Й гординя злісна не керує нею, То стане світлом навіть і пітьма, Бо йде вона дорогою своєю Й несе у світ промінчик доброти, Що теплотою душу зігріває. Зорею сяє промінець простий І до життя усіх він заклик
Ми даруємо їм життя, а вони нам - його сенс. Ми народжуємо їх і воодночас народжуємося разом з ними у новій ролі. Ми навчаємо їх і так багато вчимося від них. Вони роблять нас мудрішими, більш спроможними. Вони відкривають у нам стільки хороших якостей. Вони надихають нас. Вони дарують нам прекрасні відчуттч
Данная страница сгенерирована в реальном времени на лету с помощью запроса к API от соцсети ВКонтакте. На странице содержатся только открытые данные пользователей ВК, которые НЕ скрыты настройками приватности. Наш ресурс Findlik.pro НЕ собирает и НЕ осуществляет хранение персональных данных пользователей ВКонтакте.