Влад Ковбаса - фото
- Хмара йде, щоб нічого страшного не було...
- Є рейнкавер.
- А якщо град?
- Ага: торнадо, землетрус, виверження вулкану?
Дійових осіб було двоє. Це мій брат в хоррор-амплуа, бо ж боїмося комарів і маємо потяг до дивних авок...
Ваш покірний слуга в камуфляжі її Величності.
Вийшли ми на аутлет містечку "мануфактура" і шлях наш йшов мальовничими підніжжями великого горба.
Попід ним проїжджали велосипедисти, а я вчив брата правильно мотати шемаг...
Як я чув, цей горб також облюбували дельтапланеристи, хоча їх я там ніколи не бачив...
Комарі на сонці не літають, але брат мій на сторожі і замотаний як тільки можна...
Йшли ми знайомим мені шляхом тому брат часто не встигав за мною. Спроба знайти печеру була вже друга. Минула нажаль була невдалою: під натиском комарів ми тоді здались.
Спершу ми хотіли вийти через акацієвий ліс на краєвид до кар'єру. Однак на брата напала якась паніка: він злякався хащів та комах і почав багато матюкатись.
Фотка кар'єру з минулої спроби. Цього разу ми його не встигли знайти, бо з такими успіхами броні після нього почав би проситись додому...
На яр, де знаходиться печера Геонавт ми вийшли в такому ось місці. Нам пощастило - одразу спустились по-суті на вхід в печеру.
Яр собою представляє окрему цінність: тут багато буреломів та красиві схили. А ще зелень - багато зелені. Однак його я вже оглянути встиг раніше)
Ось сам вхід: доволі маленький, а знизу його й за вигином схилу не сильно видно...
Печера знаходиться в лесових породах (пресований пісок). Як я десь читав - найбільша в світі з таких. Однак попри це, все-одно дуже маленька - в районі 60 метрів (як хтось нарахував), однак мені видається значно меншою.
Має три зали з невеликими переходами між ними, які треба долати повзучи.
Барельєфи були тільки в першому залі. Кожен наступний був все меншим. Десь тут ми почали битись за єдиний наявний в нас ліхтарик) Брат таки його випросив на деякий час)
Німецький сепаратист в схованці)
Апогей хоррор-вигляду брата) Цей його вигляд і барельєф на фоні призводять до думки про жертвоприношення.
Наше повзання печерою підняло там пилюку. Спалах на неї реагував такими ось бліками.
Брат читає та вишукує нові барельєфи. Результат - значок динамо.
Популярні в ці неспокійні часи ультраси видно колись і тут побували)
До спалаху додався ще й ліхтарик - фотка зовсім не чітка. Але в печері зі мною чомусь мало вдалих фото вийшло(
Мейнстрім тайм
Пилюка в світлі ліхтаря під дрібненькою витримкою фотоапарату дала такий цікавий ефект)
Налазившись і нафоткавшись лізем на вихід.
Рюкзаки лишали при вході: переходи справді маленькі - і без них не завжди зручно було.
Обтріпуюсь. В печері ми були вкриті тим піском. Враження було, що на зубах він ще з тиждень буде...
Далі нас чекав підйом з яру.
Фотографія не передає цього, однак підімною метра півтора і дерлись ми по коренях цього деревця) Благо - гарні підошви маєм, які добре щеплення з ґрунтом давали, інакше були б непереливки.
По дорозі зустріли таке чудо) Брат на якусь мить повірив навіть...Хоча питання сміття впринципі частково вирішило - його там порівняно небагато було) Назад ми вже йшли зверху по горбу.
Тут нас зустріли чудесні краївиди та веселка)
Популярна зараз "Мануфактура". Вид зверху.
Пагорб: і сам виглядає красиво, і навколо вид насправді не гірший.
Але вкінці все стало на свої місця: Брат таки познімав свої панаму і шемаг.
А я втішено мружусь від сонця задоволений знайденою печеркою.
першим пунктом призначення у нас був Сімферополь. Тут і збиралась наша скромна ватага з 4 чоловік.
Складність збору була в тому, що всі ми з різних міст. І тому 1 з нас довелось чекати нас з Фенрісом близько чотирьох годин у незнайомому місті.
Та все ж ми зібрались і дали підзаробити місцевому шоферу гарних грошенят на довозі нас до наступного пункту призначення - Соколиного.
успішно добравшись, ми повинні були ще розкошелитись на те, щоб ходити по "дикому" Криму. 40 гривень, щоб ходити в лісі і горах було для нас несподівано та дещо дико. Та все ж прийшлось оплатити - в цьому весь Крим((
Та все ж, нарешті, ми вирушили. Нові для мене відчуття походу почали відкриватись...
Перший цікавий об*єкт. Водоспад - Срібні струї і перший коротенький привал.
Як не одноразово було сказано раніше - наш Пан Фотограф є постачальником картинок на десктоп.
Замучаний Фенріс заглядається
Надивившись, ми вирушаємо далі. Стежка йде вздовж пересохлої річки.
Яку по-ідеї мав би живити струмок з цього озерця. Біля озерця знаходилась туристична стоянка. Ми залишили шмот і рушили дивитись оглядову площадку, яка була неподалік.
Краєвиди тут були дійсно класні. Крим на такі речі багатий.
Геологічна будова типу "перевернуто-вздиблений берег" дає такі ось результати: один схил похилий, а інший обривається.
Особливо класно тут було вночі - джерел потужного світла навколо не було - тому небо аж яріло зорями, Чумацький шлях провиднявся не просто задимленою лінією, а своєрідними хмаринками скупчень зірок.
Та все ж пора повертатись до шмоту, за яким з засітки дивився я (справа). хлопці мене спочатку навіть не помітили)
Рюкзаки в поході, як я на свою голову згодом переконаюсь, таки варто подавати для одягнення через небезпеку поломки як пластмасових кріплень так і розриву лямки.
Данная страница сгенерирована в реальном времени на лету с помощью запроса к API от соцсети ВКонтакте. На странице содержатся только открытые данные пользователей ВК, которые НЕ скрыты настройками приватности. Наш ресурс Findlik.pro НЕ собирает и НЕ осуществляет хранение персональных данных пользователей ВКонтакте.