Лана Западнюк - фото
І знов пора для зустрічі настала
Щоб повернутись хоч на мить в юнацький світ.
О, друзі, як вас доля розкидала,
Як збігло швидко 10 літ!
Ішло життя і відбувались різні зміни,
Вже й діти – учні в багатьох із вас
Та знову школа кличе в рідні стіни,
Завмер в приємному очікуванні клас.
Хвилюючий сьогодні привід,
адже зустріч в нас випускників,
І сумно, і трохи складно,
Адже стільки часу пройшло.
Ми змінилися, подорослішали,
Вже у кожного сім'я,
Але пам'ятаємо, як очі горіли,
І були головними друзями.
Як здорово зараз торкнутися
Частинки минулого знову.
І в дитинство трохи повернутися,
І повернути раптом час назад.
Минуле не зникає геть безслідно ...
подеколи шпигне у серці біль ,
і наші спогади -неспинні, але рідні,
злетяться, мов сніжинки звідусіль ...
Хоч проходять літа, хоч минають літа,
Та для нас, як тоді, ви й тепер молода.
Не забути той час, як прийшли в перший клас,
Як уперше в той день ми побачили вас.
Усміх щирий такий, ніжний дотик руки.
Ви — наставник для нас, ми ж усі — першачки.
Ви в нас добрі були і навчали нас так,
Щоб ми гарно вели першу букву і знак...
Ми зізнатися хочемо вам у цей час:
Люба Тетяна Миколаївна наша, ми любимо вас!
Мої рідненькі!Сумую за вами і люблю!
Немов потоки з гір, біжать літа,
І нам не наздогнати їх ніколи,
А в снах зринає юність золота
У стінах найріднішої нам школи.
І хочеться, щоб зупинився час
Й не рахував так невблаганно роки.
Забігти хочеться із дзвоником у клас,
Де йтимуть згідно з розкладом уроки.
Де всі проблеми зводились лишень
До формули, задачі чи рівняння,
Де було ясно, як у Божий день,
З анкети друзів, що таке кохання.
Де вірили, що все буде, як слід.
Життя складеться, як кінокартина.
І ось уже минуло 10 літ!Але якщо в
Подруги школьные мои ,
Воспоминания свои,
В душе я берегу всегда,
Забыть нельзя их никогда!
В то время, беззаботных дней,
Хотелось нам бежать скорей,
Узнать хотелось наперед,
Что дальше, через годы ждет?
И вот так быстро, навсегда,
Ушли те школьные года
И разбросала жизнь нас всех,
По сторонам и вниз, и вверх!
Случайно, встретившись в пути,
Друг друга мы могли б пройти,
Но так знакомы: взгляд, улыбка
И вижу точно, не ошибка!
У каждого свои пути,
Но так не хочется идти,
Крепка та нить
Ми так і залишились дітьми назавжди...
Рідна школа!
Данная страница сгенерирована в реальном времени на лету с помощью запроса к API от соцсети ВКонтакте. На странице содержатся только открытые данные пользователей ВК, которые НЕ скрыты настройками приватности. Наш ресурс Findlik.pro НЕ собирает и НЕ осуществляет хранение персональных данных пользователей ВКонтакте.