Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Есть ли место на этой планете, где детям будет безопасно?
Они становятся странниками в поисках мирного неба.
Они жмутся друг к другу, как новорожденные котята.
В их рюкзаках милые и ненужные для выживания мелочи.
И остатки денег в карманах.
С ними домашние котики, которые дальше порога не выходили, и собачки с одышкой.
Они встречают руки помощи по пути, но это не мамины руки.
Их кормят, укладывают спать, но это другая еда и чужая постель.
Утешает одно - эти дети вместе. И с н
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
08.03.2022. ДНЕВНИКИ ВОЙНЫ.
БЕЖЕНЦЫ
Текут реки людские, несут детей, женщин, стариков. Вырванные корни волочутся по земле, рвутся, измалываются в порошок тысячами ног.
Моих детей, племянниц с малышней тоже унесла эта река. Сколько времени пройдёт, прежде чем мы увидимся? Никто не знает.
Сегодня загрузила белье в машинку. Там Янкины носки со снежинками, которые я ей на Новый год подарила. Она в спешке их оставила. Я постирала, высушила, погладила рукой и положила к своим носкам.
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ.
Когда я спускаюсь в подвал, Эля начинает жалобно поскуливать. Я проваливаюсь в чёрную дыру с антиподами и смотрю на неё снизу вверх.
Она не понимает, куда я подевалась. Ложится на край, кладёт голову на лапы и ждёт конца тревоги.
А там внизу все, как у Алисы в стране чудес: банки с вареньем, полки, лесенки.
Вместо Белого Кролика Лёша. Правда у него нет жилетного кармана для часов. Но есть фонарик, кирка и респиратор. Он красивее Белого Кролика.
Вчера в подвал
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
ПТАХИ
Летять птахи
Летять
Повільно
Туди
Де вільно.
Над вогнищем
І чорним
Полем
Ридаючи
Від горя
Мої улюблені
Домашні
Пташенята
Тікають
Від війни
Чекає
Мати
Коли ж
Повернуться
Вони
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
МАРІУПОЛЬ. ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК.
Я не можу
Дихати
Я не можу
Плакати
Бо в очах
Палають
Малюкі
Під хатами
Ті що
Народилися
Ангелами
Білими
Ті що
Молоко
Мамине
Не пили
Бо воно
Червоне
Ніби сік
Калини
Бо воно
Холодне
Від
Російськой
Міни.
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Я ВОЇН
Я воїн
Я одружений
З війною
Я чорні
Губи
Цілував
Я чорний
дим
Ковтав
На полі
Бою
Я не хотів
Та мусив
І вбивав.
Я воїн
Я одружений
З війною
Від цього
Браку
Не народиться
Дитя.
А тільки
Попіл
Тільки
Ріки
Крові
А тільки
вишні
У садочку
У вогні
Я воїн
Я танцюю
З автоматом
І мати
Напекла
Вже пиріжків
Я музику
Вивчаю
По гарматах
Я чую
Спів
І свист
Ворожих крил
Я воїн
Я одружений
З війною
Я чорні
Губи
Цілував
Я став таким
Тому що
Прикривав
Собою
Тебе
Дівчисько
Синьооке
З мирни
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
СЕРДЕНЬКО
Ти мене
Не покинеш?
Я тебе
Не покину.
Ти мене
Нагодуєш?
Я тебе нагодую…
Віднесеш
Мене
До сонця,
Де в промінчиках
Віконце?
Віднесу
Серденько
Віднесу
Любонька
На руцях
Від
Війни
Куди
Ми
Туди
І
Ви.
12.03.2022
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
ДІТЕЙ ПРИНОСЯТЬ ЛЕЛЕКИ
(Пісня ненародженої дитини)
Де ти,
моя лелека
Біла
Моя лелека
Я чекаю
На тебе
Під завалом
В кутку
Де ти
Моя лелека
Біла
Моя
Лелека
Я ковтаю
Пилюку
разом
З тихим:
«Агу»
Де ти
Моя рідненька
Де ти
Моя біленька
Я під серцем
У неньки
Я знесилив
І змерз
Де ти
Моя лелеко
Де ти
Я чую
Клекіт
Тількі б
Ти долетіла
З синіх
Своїх
Небес.
14.03.2022
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
ДІТИ
????
Мені 8
Я Маша
Я лежу
Під завалом
Я хвилину
Тому
Їжачка
Малювала
За столом
У кімнаті
В рожевій
Піжамі
Подзвоніть
Любий
Дядько
Позвніть
Моїй
Мамі
????
Я Дмитро
Українець
Мені 5
Я серйозно
Я дістану
Серветку
Витру мамині
Сльози
Тато вчора
Пішов воювати
З вовками
Ми залишились
Самі
Сидимо
У підвалі
????
Ми - Любаня
Та Віра
Нам по 6
Ми близнята
Робим
Сніговиків
Із бинтів
Та із вати
А вони
Червоніють
Віра плаче
Не вірить
«Сніговик
Не червоний!»
Борошном
Його
Білить
????
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
ЧОМУ?
-Тому,
Що очі
Сині
Тому,
Що мрію
Маєш
Тому
Що
Посміхнувся
Тому
Що
Янголя
Ти
Винен
Винен
Винен
Тому
Що
Просто
Граєш
На тихому
Майданчику
Де в танку
Їду
Я.
16.03.2022
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
МАЛЕЧА
Безнога
Малеча
Не може
стрибати
Не може
Грати
Ні в м‘яч
Ні в квач
Хоч плач
Безрука
Малеча
Не хоче
Скрипку
Бо як
На скрипці
Створити
Звуки,
Якщо
Безруке?
Сліпа
Малеча
Не бачить
Сонця
Не візьме
Пензлик
Не створить
Літо
На паперових
Вітрилах
Снів.
Але в малечі
Є щире
Серце
Що замість
Культі
Відновить
Крила
Відновить
Душу,
Візьме
На плечі
Дорослий
Мир.
24.03.2022
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
ДІМ
Стереже
Сусідський
Бім
Мій
Дім
І взуття
Сусіда
Васі
І загублений
Буквар
Тільки
Дім
Мій
Вже
Не
Дім
А цвинтар.
22.03.2022.
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Чим я займаюсь між стрибками у підвал? Малюю фарбами та вогнем! закоптила малюнок. Він ще й пахне димом. А підвал називається бібліотекою. Я туди книжки спустила і тепер під звуки сирени «біжимо в бібліотеку». Взагалі, з почуттям гумору в мене стало погано. На тупий гумор реагую лайкою та криками, що війна – це не смішно. А на дотепний – нормально.
*****
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
НЕНОШЕННЫЕ БОТИНОЧКИ.
Памяти детей, погибших на войне в моей Украине. Погибших и погибающих каждый день. Их уже больше сотни…
****
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
ОТ ВОЙНЫ… (акварель)
Бегут, опалённые, испуганные, дрожащие… Дети, старики, молодые мамы. Оставляя дом, любимую посуду, цветы в горшках на окне, письма, фотографии в альбомах.
Пишу своим подругам, с которыми училась в Одессе и которые теперь живут в россии, пишу, а в ответ тишина. А ведь мы были близки, ходили в походы, прыгали вместе с парашютом, делили кусок хлеба.
Молчат.
Как в рот воды набрали.
Наверное, думают, что я спятила.
Буду рисовать. Что мне остаётся? Это мой язык.
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
МИСТЕЦТВО ПІД ПРИЦІЛОМ.
Книги, картини, поезія, казки, міфи, пісні. Все, у чому живе українська душа та самобутність, під прицілом. Все, у що ми роками вкладали свої таланти, збираючи по крихтах справжнє золото народу. Усе це під прицілом. Але великі кажуть, що рукописи не горять. Давайте виживемо та збережемо те, що створили.
****
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Підземні тваринки - ні, не кроти, а коти. Коти і собаки.
Два дні малювала, щоб трохи розслабитись, але вони вийшли напружені, насторожені. Вони слухають, чи не летить снаряд?
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
ГОЛУБЫЕ… КАЖЕТСЯ ПОЛЬСКИЕ…
- Маша, какой у Димки размер? 18? Ну я раздобыл! Голубые, да, почти новые! Кажется польские.
(Я бы не хотела все это рисовать! Я не планировала рисовать такие рисунки! Мне бы хотелось рисовать цветы и городские пейзажи европейских городов со старинными особняками.
Але я мушу… вибачте…????????????)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
МОРСЬКЕ ЦУЦЕНЯ
Я тримаю
Нe бичка
Ні шкарпетку
Ні ворону
Разом
З татом
Разом
З братом
Я тримаю
Оборону.
(Бичок - це не чоловік корови, це морська рибка)
30.03.2022
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
НАДЗЕМНЕ І ПІДЗЕМНЕ.
Чим довше сидиш у підвалі, тим сильніше хочеться нагору… розкинути руки, розправити крила, злетіти. Мій друг із Києва пообіцяв покатати мене на спортивному літаку після війни. Збиралися минулого літа політати. Не встигли. Тепер чекаю, коли ми переможемо, і я влізу в кабіну з пілотом і ми полетимо. І може він дасть мені потриматися за штурвал.
Тільки як я зможу зверху дивитись на розбомблені міста?
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
КУЛЯ
Вбитий
Вчитель
Не
Навчить
Вбитий
Лікар
Не лікує
До кого
Прямуєш,
Куля?
Вбитий
Півень
Не кричить.
Душі,
Вирвані
З сердець
На колінах
Сповиваю
Мертвим
Діткам
Я співаю
Хай,
На небі
Вам
Щастить.
Наостанок
Нагодую
Світлом
Вікон
І лампад
До кого
Прямуєш
Куля?
Хто
Тепер
Твій
Сват
І
Брат?
31.03.2022
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
ДОЩ
Стояти
Під
Дощем
І відчувати
Як він
Змиває
Зморшки
На обличчі
Як у дитинство
Падаєш
Повільно,
Мов
В океан
З промінчиками
Сонця
І вгледіти
Замружуючи
Очі
Сріблясту
Нитку
Проміж
Ниточок
Доща-
Чиєсь
Розірване
Поругане
Життя
З останнім
Смаком
Горя
І
Печалі
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ще трошки моїх підвальних хронік. Сьогодні ми, як сомнамбули. Ні фіга не спали.
Але продовжуємо робити свої буденні справи.
А як ви поживаєте?
Читаю зараз цікаві книжки українською, щоб поповнити словесний запас. Мені подобається Люко Дашвар. Ще відкрила для себе Григорія Фальковича. Ах, який гарний поет. Читали його вірші?
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
- Пам‘ятай, синку. Твоє ім‘я Сашко Петренко. Ти українець.
******
Ми раніше жили і ніби не знали, що смертні. Чи не відчували це. Відсували це знання на потім.
А тепер дізналися, відчули на власній шкурі, що кожен із нас незалежно від віку може померти не колись там, а будь-якої миті.
І фраза Воланда з «Майстра і Маргарити»: «Людина смертна, але це було б ще півбіди. Погано те, що вона іноді раптово смертна» набуває живої ваги.
Спочатку це важко прийняти, неможливо прийняти
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
АНГЕЛ
Ангел
Мой
С опалёнными
Перьями
В небе
Чёрном
Кружит,
Как грач
Я тебя
Обниму
Поверь
Ему
Громче
Яростнее
Плачь!
Перья
Пеплом
Кружат
Ласково
Над
Убитыми
Не в бою.
В этой страшной
В недоброй
Сказке
Хриплым
Голосом
Я спою.
Верь
Дружок
В своего
Хранителя
В силу
Крыльев
Его верь
Без потерь
Не войти
В обитель
Без
Любви
Не найти
Дверь.
22.03.2022.
Ирина ПОТАПЕНКО (Одесса)
XIX аркан. СВЕТЛЯЧКИ - ДЕТИ ВОЙНЫ.
БОРЬКА.
Борька – правильний цап. Він любить людей, які його годують, напувають і чухають за вухом. І він не любить тих, хто розбомбив його будинок, бо Борька дуже злякався. У нього навіть морда обгоріла. Він майже людина, цей смішний БОРЬКА.
А є козли неправильні – ті, хто бомбить мою Одесу. У них можливо і роги і копита є. І смердить від них, як від цапів. Але до Борка їм, як до неба.
СПИШ?
(Намалювала в підвалі. Щось дуже сумно мені)
ВІЙНА І МОЛИТВИ. Пасхальна ніч в Одесі…
Сидимо у підвалі і слухаємо, як здригається земля. Я малюю наш підвал, наши ноги в шкарпетках і сочиняю вірша. На стільці свіжа пасочка.
Я натягнута
Струна
Я залізна
Вовча
Зграя
Я безжалісно
Кусаю
І
Зжираю
Я Війна.
Я Хвилина
Болю
Й туги
Я у небі
Чорні смуги
Я червоний
Сатана
Я Війна.
Тільки чую -
Що за диво
Наближається
З небес?
Топіт п‘яточок
Квапливих
Дзвін
Малесеньких
Сердець
Пошепки
Впівголоса
Хритияни
Моляться
Їх молитви
Наче
П’яточки
Рожеві
Що до бога