Неаполь – третє за величиною місто в Італії з населенням майже мільйон. там, між іншим, дуже потужна українська діаспора. українську було чутно на кожному кроці. гастарбайтери :(
отак він мені уявлявся, допоки я туди не приїхала.
а так він мені запам’ятався :)
у Неаполі реально дуже брудно. дуже. але там якось гарно брудно. тобто цей бруд не пригнічує, чогось.
в Неаполі повно таких вузесеньких вуличок без тротуарів без нічого. якісь суцільні гуртожитки. причому вони всі перетинаються. і якшо потірятися в цій сітці вузесеньких вулиць, то можна накласти у штанці.
Везувій. вид з Неаполя. ми туди поїдемо в наступній серії. дочекайтеся ;)
Кастель-Нуово
нам страшенно пощастило з погодою в Неаполі. жарило сонце, але Галя була хвора і ходила того в кофті! спочатку ше й у шарфику, але потім здоровий глузд і сонце перемогли :)
це Базиліка Сан-Франческо ді Паола. як виявилося. а я то думала, шо це якась облрада чи шось таке :) ну явно не церква…
королівський палац. там з ним якась смішна історія. його наче спеціально довго перебудовували для візиту короля з Іспанії, який в результаті так і не приїхав :-D хоча чого б я маялася заради якогось там одного (!!!) візиту (!!!).
там по внутрішніх двориках можна вільно гуляти.
а в середину нам вдалося потрапити задурно, за нашим щирим переконанням, завдяки тому, шо охоронець кепсько знав англійську і чи то він нас недопоняв, чи ми його:)
всередині там все дуже пафосно…
і дуже золото... це, між іншим, наша перша спроба спільного селфі. потім буде ше багато невдалих спроб :-D
Кастель-дель-Ово. а сюди нам не вдалося попасти. хоча там писало, шо вхід безкоштовний! і по часу ми вписувалися. але все було закрито. ніпонятно :(
вікіпедія каже, шо Помпеї – це місто, яке загинуло внаслідок виверження вулкана Везувій 24 серпня 79 року.
це якась там центральна площа. форум.
нам дуже пощастило, бо якраз у той день вхід був безкоштовний :) і того ми багато зекономили. ну як багато. на радощах ми вирішили взяти аудіогіди, які після другої ж історії нам набридли..
вікіпедія каже, шо з 20 000 мешканців Помпей в будівлях та на вулицях загинуло біля 2000 осіб. Більшість мешканців залишили місто ще до виверження.
єдина фотка з помпей, де я красіва :-D
це вам не елєганська бруківка :)
це великий театр. який вміщував до 5 тисяч людей і накривався наметом від сонця! але я так розумію, шо він якийсь трохи відновлений.. поруч ще є малий театр.
а це амфітеатр тире цирк для гладіаторських боїв. не колізей конєшно, але :)
а це він усередині. вікіпедія каже, шо в цьому амфітеатрі вміщувалося до 20 000 людей. проводимо нехитрі калькуляції і розуміємо, шо ця штука вміщувала ВСІХ жителів помпей…
гарна кора. цікаво, скільки років цьому дереву
кратер Везувія (1281 м). подивилася статистику потужних вивержень (1631, 1794, 1822, 1872, 1906, 1944) і шось мені підсказує, шо наступне – вже не за горами..
там оно шось парує. причому так дивно, при кожному сильному виверженні гинуть люди і руйнуються якісь там міста. хіба не можна зробити висновок, шо під везувієм жити не варто?
Галя на небі
Галя на сьомому небі :)
далі був Ватикан – найменша у світі незалежна держава з населенням близько 800 чоловік і площею 0,44 км2
от я не шарю, чого букви U i V однакові. шо це за мода така?
це – музеї Ватикану згори. сумно, шо в одному з двориків – парковка :(
а це – в другому дворику. якшо чесно, то я Ватикан собі зовсім не так уявляла…
це – там само, тільки навпроти. ця фігня крутиться, але тільки якшо її покрутити )
у Ватикані повно всяких скульптур. багато соромітських, але багато прикритих фігових листком. бо колись якомусь там Папі (Пію чи шо?) не сподобалися чоловічі причандалля у Ватикані і їх так зухвало прикрили
це одна з трьох найважливіших скульптур. вона хоч і покоцана, але Мікеланджело з неї змальовував, і коли малював Адама, і коли малював Ісуса
а це друга важлива скульптура (третя я забула яка) про Лаокоона. з неї теж Мікеланджело шось змальовував. взагалі, кажуть, Мікеланджело був бякою і не любив людей, змальовував тільки зі скульптур)))
але мені найдужче подобаються такі скульптури-дурбецали)))
Галя почті така ж лохмата))))
це стеля в одній із зал музеїв Ватикану. здуріти можна
а це зала з картами. я в них, правда, нічо не шарила. а оце Італію впізнала)
це фонтанчик. ми з нього воду набирали пити) в Італії з більшості фонтанчиків можна пити воду. не можна, тільки якшо фонтан обгороджено парканчиком.
відомі швейцарські гвардійці у стрьомній формі))) мені здається, шо якби їм довелося бігти в цій формі кудись, то вони би сі зашпортали
Ватиканські сади. туди попасти тяжко. добре, хоч згори на них подивилися. вони займають значну частину невеликої території Ватикану
а це відома площа святого Петра, вид зверху
а це площа святого Петра, вид знизу
це така черга, шоб зайти в Собор Святого Петра. там просто треба пройти метало детектор, який усе тормозить... проходиться така черга за півгодини
це дерева-броколі)))
Собор Святого Петра – найбільша християнська церква у світі.
пам’ятник святому Петру. між іншим, собор побудовано на місці, де був розіп'ятий апостол. і де його могила.
інтер’єр собору. взагалі там стільки всяких деталей – очі розбігаються..
а осьо купол – вид знизу. і ківорій (правда, стрьомне слово?) над могилою святого Петра